Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 4/42-Б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Служби безпеки Українина ухвалугосподарського суду Житомирської області від 26.11.2014 та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі № 4/42-Б господарського суду Житомирської областіза заявоюДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доЖитомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго"провизнання банкрутомза участю представників сторін: Лобанцова Л.М. та Асадчий В.О. - представники Служби безпеки України, Оніщенко І.П. - представник Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.11.2014 у справі № 4/42-Б, зокрема, відхилено вимоги Служби безпеки України до боржника - Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" на суму 2 841 854,56 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі № 4/42-Б, зокрема, залишено без задоволення апеляційну скаргу Служби Безпеки України, ухвалу господарського суду Житомирської області від 26.11.2014 року у справі № 4/42-Б, зокрема, в частині розгляду заяви Служби Безпеки України - залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Служба безпеки України звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просила скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 та ухвалу господарського суду Житомирської області від 26.11.2014 у справі № 4/42-Б, в частині відхилення вимог Служби безпеки України до Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" у сумі 2 841 854,56 грн., і прийняти в цій частині нове рішення про визнання грошових вимог Служби безпеки України до Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" у розмірі 2 844 290,56 грн.; включити в реєстр вимог кредиторів у першу чергу - витрати Служби безпеки України на оплату судових зборів у сумі 1 218,00 грн. (за подачу заяви про визнання грошових вимог Служби безпеки України до боржника), 609,00 грн. (за подачу апеляційної скарги), 609,00 грн. (за подачу касаційної скарги), у шосту чергу - грошові вимоги Служби безпеки України у сумі 2 841 854,56 грн., з них 2 300 000,00 грн. - сума заборгованості за договором, 78 200,00 грн. - індекс інфляції, 40 454,56 грн. - три відсотки річних від простроченої суми, 423 200,00 грн. - пеня, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ч. 4 ст. 23, абз. 9 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VI.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.11.2010 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" порушено провадження у справі № 4/42-Б.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2014, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго".

Постановою господарського суду Житомирської області від 08.07.2014 у справі № 4/42-Б припинено процедуру розпорядження майном Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" та повноваження розпорядника майна боржника Довжаниці О.С.; визнано банкрутом Житомирське орендне підприємство теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго"; відкрито ліквідаційну процедуру банкрута строком на 8 місяців; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Довжаницю О.С.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.08.2014 до господарського суду надійшла заява Служби безпеки України від 08.08.2014 № 16/3797 про визнання грошових вимог до Орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" на суму 2 843 072,56 грн.

Розглянувши заяву Служби безпеки України суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2005 у справі № 34/346 зобов'язано Дочірнє підприємство "Газопостачальна компанія" передати Службі безпеки України квартири: у м. Івано-Франківськ по вул. Пасічній, 38, загальною житловою площею 769,62 кв.м за ціною 1306,00 грн. за 1 кв.м на суму 1005123,00 грн.; у м. Черкаси по вул. Героїв Сталінграду, 38, загальною житловою площею 214,21 кв.м за ціною 1319,00 грн. за 1 кв.м на суму 232010,80 грн.; у м. Бровари по вул.. Незалежності, 17, загальною житловою площею 2591 кв.м за ціною 1345,00 грн. за 1 кв.м на суму 3484895,00 грн.; у смт. Коцюбінське по вул. Пономарьова, 18-а, загальною житловою площею 2714,67 кв.м за ціною 1525,00 грн. за 1 кв.м на суму 4139871,75 грн., стягнуто з Дочірнього підприємства "Газопостачальна компанія" на користь Служби безпеки України 665 084,60 грн. пені, 1 700,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного судового рішення господарським судом м. Києва було видано 21.06.2005 наказ № 34/346, який було надіслано до ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві для виконання.

10.06.2009 між Дочірнім підприємством "Газопостачальна компанія" (первісний боржник), Орендним підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (новий боржник) та Службою безпеки України (кредитор) укладено договір про заміну боржника та переведення частини боргу.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору первісний боржник визнає заборгованість перед кредитором в розмірі 9 528 803,15 грн. за зобов'язанням, що виникло на підставі договорів від 22.03.2002 №19/10-оі-50, від 10.06.2002 №19/10/оі-55, додаткової угоди від 10.06.2002 №1 та підтверджене рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2005 № 34/346 та наказом господарського суду м. Києва від 21.06.2005 №34/346.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 вказаного договору первісний боржник переводить частину свого основного зобов'язання, а новий боржник приймає на себе зобов'язання щодо належної та своєчасної сплати цієї суми боргу первісного боржника на користь кредитора. Кредитор надає згоду на переведення частини боргу за основним зобов'язанням та зобов'язується прийняти виконання частини зобов'язання від нового боржника.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 новий боржник приймає частину основного зобов'язання первісного боржника в сумі 2 420 000,00 грн. та здійснює виконання частини основного зобов'язання перед кредитором шляхом перерахування на реєстраційний рахунок кредитора коштів у сумі 2 420 000,00 грн. до 01.05.2010.

Також, господарськими судами встановлено, що згідно з розрахунком кредитора 78 200,00 грн. інфляційних втрат та 423 200,00 грн. пені заявлено за період з травня по жовтень 2010 р., 40 454,56 грн. 3% річних - за період з травня по листопад 2010 р.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги Служби безпеки України до боржника у сумі 2 841 854,56 грн. виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, тобто є конкурсними, а тому повинні були бути заявлені у строк, встановлений ст. 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013.У даному випадку звернення кредитора з конкурсними грошовими вимогами до боржника відбулося лише 11.08.2014, тобто зі значним пропуском встановленого тридцятиденного строку та вже після визнання боржника банкрутом.

Оскільки кредитор не звернувся у встановленому порядку з конкурсними грошовими вимогами до боржника, суд першої інстанції дійшов висновку, що в силу імперативних приписів ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 ці вимоги є погашеними не залежно від наявності поважних причин пропуску строку.

Відповідно такі вимоги не підлягають розгляду, визнанню та задоволенню в межах ліквідаційної процедури.

Крім того, господарський суд зазначив, що безпідставними є посилання кредитора на положення п. 1.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство щодо розповсюдження на спірні правовідносини норм Закону про банкрутство у новій редакції, положення ст. 23 якої не передбачають погашення грошових вимог конкурсних кредиторів у зв'язку з пропуском строку для їх заявлення, оскільки застосування нової редакції Закону про банкрутство можливе лише до правовідносин, які не припинились або виникли після розповсюдження на процедуру банкрутства положень нової редакції Закону про банкрутство.

Господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку правовідносини між боржником та кредитором припинились в силу погашення грошових вимог останнього ще до введення ліквідаційної процедури за новою редакцією Закону про банкрутство. У зв'язку з чим, до таких правовідносин положення нової редакції Закону про банкрутство застосуванню не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 , відхилив вимоги Служби безпеки України до боржника на суму 2 841 854,56 грн., оскільки вони є погашеними, а отже не підлягають визнанню у ліквідаційній процедурі.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові погодився із висновком суду першої інстанції, що вимоги Служби безпеки України на суму 2 841 854,56 грн. є погашеними, у зв'язку з чим такі вимоги не підлягають визнанню у ліквідаційній процедурі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду Житомирської області від 26.11.2014 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі № 4/42-Б, в частині відхилення вимог Служби безпеки України до Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" у сумі 2 841 854,56 грн. прийняті із порушенням вимог ст. 43 ГПК України, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. № 4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури - за його новою редакцією.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30.06.1999 визначено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи з вимог спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд.

На підставі вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як вбачається із тексту описової та мотивувальної частин ухвали та постанови, суди попередніх інстанцій фактично ухилились, в порушення вимог ст.ст. 4-2 , 4-7, 33, 34, 43, 84 ГПК України, від зазначення в тексті процесуальних документів та надання правового аналізу змісту заяви Служби безпеки України із кредиторськими вимогами до боржника - Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго", зокрема, не дали правової оцінки всім доводам даної заяви, а також, правовим підставам звернення Служби безпеки України.

Суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, в ухвалі не надав правового аналізу та оцінки тій обставині, що Служба безпеки України в заяві, як на підставу заявлення своїх вимог до боржника, посилається, зокрема, на вимоги ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VI, яка знаходиться у розділі ІІІ Ліквідаційна процедура.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відхиляючи будь-які доводи сторін, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи не взято до уваги судом, суд апеляційної інстанції, всупереч приписам ст.ст. 43, 84, 101 ГПК України, щодо вимог Служби безпеки України, в постанові взагалі не надав оцінки, з правовим обґрунтуванням, доводам заяви Служби безпеки України про визнання грошових вимог до боржника, а також доводам поданої зазначеним заявником апеляційної скарги, в частині необхідності, на думку заявника, застосування до вказаних правовідносин вимог абз. 9 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство в новій редакції, справу по суті повторно у повному обсязі не розглянув та не виправив неповноту розгляду справи в суді першої інстанції.

Отже, суди попередніх інстанцій, дійшли висновку про відхилення вимог Служби безпеки України до боржника - Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" на суму 2 841 854,56 грн. без з'ясування та встановлення, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, усіх обставин справи в їх сукупності, які мають істотне значення для справи, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції від 26.11.2014 та постанова суду апеляційної інстанції від 27.01.2015 у справі № 4/42-Б, в частині відхилення вимог Служби безпеки України до Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" у сумі 2 841 854,56 грн. підлягають скасуванню, а справа в цій частині підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Служби безпеки України задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 26.11.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі № 4/42-Б, в частині відхилення вимог Служби безпеки України до Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" у сумі 2 841 854,56 грн. - скасувати. Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк